Як я перетворив конференцію на статтю для команди
Олег Левченко · IT Friday · Жовтень 2026
На стрімі я згадав, що після ServerlessDays Cardiff написав для своєї команди внутрішню статтю, — і кілька людей попросили її показати. Показую. Але, мабуть, цікавіша не сама стаття, а те, як вона робилась: що я викинув, як шукав головну думку і чому текст написаний саме так.
Тому тут дві частини. Перша — процес. Друга — сама стаття, без імен і внутрішніх деталей компанії.
Частина 1. Як робилась стаття
Вхідні дані: забагато матеріалу
20–21 жовтня 2026 я був на ServerlessDays Cardiff: день воркшопу по Lambda MicroVMs і день конференції — 11 виступів. Після цього в мене лишились:
- аудіозаписи доповідей і машинні транскрипти;
- фото слайдів;
- нотатки і код з воркшопу — MicroVMs_Workshop.
Це години матеріалу. А в колег на читання — хвилин 10–15 між задачами. Головна робота тут не переказати, а вибрати.
Крок 1. Спочатку — хто читатиме
Аудиторія: розробники моєї команди, тімлід і, можливо, продакт-менеджер. Звідси дві вимоги:
- девам потрібна технічна глибина — як воно працює всередині, а не маркетинг;
- PM-у потрібен бізнес-приклад, зрозумілий без коду.
Від аудиторії залежить усе інше. Для архітекторів чи для керівництва це була б зовсім інша стаття.
Крок 2. Безжальний відбір
З 11 доповідей у статтю потрапили ідеї з трьох: keynote про еволюцію Lambda, доповідь про durable functions і доповідь про «тертя» в процесі розробки. Плюс воркшоп.
Що викинув, хоча слухати було цікаво: digital sovereignty, AI в SOC, панель про AI у фінтеху, governance для AI-агентів, AgentOps. Не тому що погані — просто для моєї аудиторії вони не дають наступного кроку.
Критерій один: чи може команда з цим щось зробити найближчим часом? Lambda — так, це наш стек. Тертя — так, воно в нас є. Sovereignty — ні.
Крок 3. Презентація чи стаття
Спочатку я планував презентацію і навіть розклав її по слайдах. Потім передумав на користь статті. Що це дало:
- її читають асинхронно, коли зручно, а не на окремому дзвінку;
- її можна прокоментувати біля конкретного речення;
- вона лишається після обговорення, і на неї можна посилатися в тікетах.
Крок 4. Одна теза замість огляду
Огляд «ось 5 новинок AWS» забувається за день. Потрібна одна думка, на якій тримається весь текст. Вона вийшла такою:
Event functions are no longer our only hammer. For years we shaped business problems around one tool's limits. Now each of those limits has its own tool.
Тобто класичний Lambda більше не єдиний молоток, а ми роками підганяли задачі під його обмеження. Під цю тезу вибудувалась «карта обмежень» — таблиця «обмеження → як обходили → новий інструмент». Вона й стала хребтом статті: кожен наступний розділ розбирає один її рядок.
Крок 5. Без звинувачень
Найделікатніше місце. Стаття неминуче каже: «у нашій системі є обхідні шляхи, які варто переглянути». У нас нещодавно змінився тімлід, а до того розробники часто самі вирішували, як робити задачі. Такий текст легко прочитати як «ось що ви зробили не так».
Рішення — перенести «вину» на інструмент. І це чесно: на keynote сам AWS назвав ці обмеження свідомими trade-offs моделі Lambda. Звідси розділ «Обмеження були в Lambda, а не в нас» і фраза «Жодне з цих рішень не було помилкою». Ревізія старого — це не пошук винних, а планування апгрейдів.
Крок 6. Чесна релевантність
Найпростіше — захоплено продати все, що побачив. Але якщо все «треба терміново», не віриш нічому. Тому кожна тема отримала чесну оцінку:
- durable functions — реальний кандидат на spike;
- web functions — цікаво, але сервісу два тижні, і він ще недоступний у нашому регіоні;
- MicroVMs — прямо пишу, що нам поки не треба.
Саме «нам поки не треба» додає довіри решті тексту.
Крок 7. Тертя: не рішення, а вимірювання
Про тертя (drag / fog / heat / wall з доповіді Microsoft) хотілось написати «ось як ми його приберемо». Але я чесно не знаю, де в нас його найбільше: є відчуття, а не дані. Тому пропозиція — двотижневий friction log, а не готові рішення.
Крок 8. Наступні кроки: маленькі, оборотні, з власником
Стаття закінчується не «дякую за увагу», а чеклістом: огляд наявних сервісів, spike на durable functions, spike на web functions (з умовою), friction log. Кожен крок маленький і оборотний — так на нього легше сказати «так». І в кінці фраза «беру на себе ось це»: пропозиція без власника нікуди не рухається.
Крок 9. Факти — з документації, а не з транскриптів
Транскрипти машинні, і помиляються вони впевнено: Gunnar там «Jonnar». Зі сцени звучало «64 запити на середовище за замовчуванням, до 128», а в анонсі AWS — просто «до 128». А те, що web functions і MicroVMs поки недоступні в Лондоні, на конференції не прозвучало взагалі — це знайшлося тільки в документації. Для команди, яка працює в UK, це критична деталь.
Правило: цифри, ліміти й регіони — тільки з офіційних джерел, з посиланнями в кінці статті.
Про AI
Чернетку, збір фактів і звірку з документацією я робив разом з Claude. Відбір тем, теза, тон і рішення — мої. Як на мене, це нормальний робочий процес, і приховувати його немає сенсу.
Що змінено для публікації
Прибрав імена, назву компанії, регіон і внутрішні деталі інфраструктури. Решта — як було. Оригінал написаний англійською — його можна прочитати на англійській версії цієї сторінки. Нижче — переклад.
Частина 2. Сама стаття
Event functions більше не єдиний наш молоток
Що я привіз з ServerlessDays Cardiff 2026 — і що це може означати для нас
TL;DR
Роками Lambda давав нам одну форму: подія на вході, відповідь на виході, максимум 15 хвилин, один запит на середовище. Ми підганяли бізнес-задачі під цю форму. На ServerlessDays Cardiff 2026 (20–21 жовтня) AWS показав Lambda як сімейство інструментів, кожен з яких знімає одне зі старих обмежень.
Стаття розбирає три з них — durable functions, web functions і MicroVMs — і просить у команди двох речей:
- Подивитись уперед: які бізнес-ідеї стають дешевими тепер, коли обмежень немає.
- Подивитись назад: які обхідні шляхи в нашому стеку заслуговують на запланований апгрейд.
І наостанок прохання менше: перш ніж лікувати тертя в розробці, давайте виміряємо, де воно насправді.
Обмеження були в Lambda, а не в нас
У своєму keynote Julian Wood (Principal Developer Advocate for Serverless, AWS) сказав прямо: класична модель Lambda — це набір свідомих trade-offs. Один запит на середовище — для ізоляції виконань. Ліміт у 15 хвилин — щоб сервісом можна було керувати. Оплата за wall-clock час — для простоти ціноутворення. А пісочниці під капотом ти не бачив узагалі.
Ці рішення зробили Lambda чудовим сервісом — і змусили кожну команду будувати обхідні шляхи:
- Веб-фреймворк потребував адаптера, який перекладає HTTP в Lambda-події і назад.
- Процес, що чекає — на людину, вебхук, повільний сервіс — або оплачувався весь час очікування, або розкладався на черги, таблиці стану й запуски за розкладом.
- Нерівномірний веб-трафік означав cold starts, warmers або provisioned concurrency.
- Чужий чи AI-згенерований код доводилось запускати десь зовсім окремо.
Жодне з цих рішень не було помилкою. Це був правильний вибір з тими інструментами, які були, — і більшість індустрії робила так само. Змінилось те, що тепер у AWS є окремий інструмент майже під кожне з цих обмежень. Тож питання вже не «як втиснути це в Lambda», а «який інструмент підходить під задачу».
Event functions більше не єдиний наш молоток. Роками ми підганяли бізнес-задачі під обмеження одного інструмента. Тепер для кожного з цих обмежень є свій інструмент.
Карта обмежень
Кожне класичне обмеження тепер має інструмент, націлений на нього. Решта статті йде по таблиці рядок за рядком. Для нас найважливіша середня колонка: це список патернів, які варто пошукати у власному стеку.
| Обмеження event functions | Звичний обхідний шлях | Інструмент під нього |
|---|---|---|
| Ліміт 15 хв, немає стану між викликами | Черги, таблиці стану, запуски за розкладом, Step Functions для суто кодових workflow | Durable functions |
| Оплата часу очікування на БД, API чи LLM | Змиритися, урізати пам'ять | Web functions (оплата за активний CPU) |
| Один запит на середовище, cold starts при піках | Provisioned concurrency, warmers | Web functions (багато запитів на середовище) |
| Формат handler замість HTTP-сервера | Бібліотеки-адаптери HTTP ↔ події | Web functions (слухає порт) |
| Ізоляція чужого чи AI-згенерованого коду | Окремі флоти EC2 чи контейнерів | MicroVMs |
| Стабільне високе навантаження дороге | Переїзд на ECS чи EC2 | Lambda Managed Instances (поза рамками цієї статті) |
Таблиця читається у два боки. Зліва направо — що ми можемо перестати робити. Справа наліво — ідеї, які раніше були «занадто незручні для Lambda», а тепер стали звичайним кодом.
Durable functions: workflow, що чекають, як звичайний код
Durable function — це звичайна Lambda-функція, яка може поставити себе на паузу до року, не платячи за compute, і відновитися після збою, не повторюючи вже зроблену роботу. SDK підтримує Node.js (включно з TypeScript), тож вона лягає на наш стек на NestJS.
Як це працює всередині. Модель — execute → checkpoint → suspend → replay:
- Кожна durable-операція (
step,wait,invoke, очікування зовнішнього callback) зберігає свій результат у журнал checkpoint-ів, яким керує Lambda. - Коли код чекає або щось падає, виклик просто зупиняється.
- На наступному виклику handler запускається знову з початку. Завершені операції повертають збережений результат замість повторного виконання — і виконання «перемотується» до першої незавершеної операції.
Аналогія Julian — збереження в грі: пройдені рівні ти не переграєш. Одне виконання може охоплювати багато викликів. Кожен виклик має звичайний таймаут, а все виконання може тривати до року (документація AWS).
Єдине правило, яке справді важливе: на replay усе, що поза операціями, виконується знову. Виклик моделі, згенерований ID, Date.now(), відправка SMS — усе недетерміноване або з побічним ефектом має бути всередині step.
Приклад із нашого домену. Gunnar Grosch (Developer Advocate у Sinch, AWS Serverless Hero) побудував усю доповідь навколо нагадування про запис у клініку, яке перетворюється на розмову. Заміни «запис у клініку» на «урок» — і це наш домен:
- Йде нагадування про завтрашній урок.
- Учень відповідає «а можна перенести?» — може, за п'ять хвилин, а може, завтра.
- Ми пропонуємо два слоти й знову чекаємо.
- Учень обирає слот, ми бронюємо його в системі записів і надсилаємо підтвердження.
Звичайна serverless-реалізація такого — вебхук, черга, обробник, відправник і таблиця стану по розмові, плюс обережний код, щоб retry не надіслав ту саму SMS двічі. Як durable function це один цикл:
// Лише ескіз — точні сигнатури дивіться в SDK reference.
export const handler = withDurableExecution(async (event, ctx: DurableContext) => {
await ctx.step('send-reminder', () => sms.send(event.pupil, reminderText(event.lesson)));
for (let turn = 1; ; turn++) {
const reply = await ctx.waitForCallback(`reply-${turn}`, (callbackId) =>
saveCallbackId(event.conversationId, callbackId)); // вебхук вхідних SMS завершує callback
const decision = await ctx.step(`decide-${turn}`, () => decideNextAction(reply));
if (decision.kind === 'done') break;
if (decision.kind === 'book') {
await ctx.step(`book-${turn}`, () => bookings.move(event.lesson, decision.slot, { idempotencyKey: `${event.conversationId}-${turn}` }));
}
await ctx.step(`send-${turn}`, () => sms.send(event.pupil, decision.message));
}
});Поки учень думає, нічого не виконується і compute не оплачується. Якщо бронювання впаде вже після обробки відповіді, повториться тільки крок бронювання.
Уроки з продакшну. У Gunnar це працювало з реальними клієнтами. Його нотатки плюс сторінка best practices від AWS:
- Durable-частина не падала жодного разу — падала модель. Відновлення не робить відповідь правильною. Якщо відповідь складає LLM, перевіряйте її структурований результат проти реальної системи записів перед відправкою.
- Кроки — не exactly-once. Крок може виконатись повторно, якщо функція впала посередині. Усе із зовнішнім ефектом (SMS, бронювання, платіж) потребує idempotency key.
- Зберігайте callback ID самі. Пошук виконань через list API обмежений по rate (він називав близько 15 запитів на секунду за замовчуванням), тож тримайте callback ID по розмові у власній таблиці.
- Фіксуйте версії і не перейменовуйте кроки, поки є активні виконання. Виконання прив'язане до версії, яка його запустила, а назви кроків — це контракт, на який спирається replay (best practices).
- Невдалі виконання автоматично не повторюються. Підключіть dead-letter queue і алерти на термінальні стани.
- Таймаути вирішуйте наперед: що буде, якщо ніхто не відповів, і що буде, якщо посеред ходу прийшло два повідомлення.
Durable functions чи Step Functions? Лишаються обидва. Правило від Julian: Step Functions найкращі, коли workflow здебільшого оркеструє сервіси AWS (без коду, візуальний редактор, інші команди можуть його прочитати). Durable functions — коли workflow здебільшого логіка застосунку: розгалуження, виклики наших API, виклик моделі — і хочеться дебажити це як звичайний код.
Де це може лягти в нас: будь-який флоу, що чекає на людину чи подію — нагадування, підтвердження, погодження, follow-up, — і будь-що, що зараз тримається на задачі за розкладом, яка опитує стан.
Web functions: Lambda, який просто слухає порт
Web functions, анонсовані 12 жовтня 2026, запускають на Lambda звичайний HTTP-сервер. Застосунок читає порт зі змінної оточення і починає слухати — Express, Fastify, Hono чи NestJS, без жодного адаптера (AWS News Blog). Класичні функції перейменовано на event functions без змін у коді.
Що змінилось усередині:
- Багато запитів на одне середовище. Одне «тепле» середовище обслуговує до 128 одночасних запитів, як будь-який вебсервер. Перший запит усе ще має cold start, але він розподіляється на всі наступні. У демо Julian 200 одночасних довгих з'єднань працювали приблизно на 5 середовищах замість 200.
- Платиш за активний CPU, а не за очікування. CPU оплачується тільки поки код реально виконується; пам'ять — поки існує середовище. Очікування бази чи зовнішнього API майже не коштує CPU. Оцінка Julian для найгіршого випадку — рідко викликана функція, яку тримають живою, — близько долара на місяць.
- Той самий код локально і в хмарі.
npm run startлокально, одна CLI-команда для деплою. Без емулятора Lambda. - Вбудовані canary-релізи. Незмінні ревізії плюс зважений розподіл трафіку між ними (наприклад, 90/10).
- Опціонально multi-region з однією глобальною URL і роутингом за латентністю; HTTP-стрімінг; доступ до VPC.
Що це може означати для нас. Наш API — NestJS + GraphQL, і значну частину часу він чекає на базу даних та інші сервіси. Саме для такого профілю «платити за CPU, а не за очікування» і «багато запитів на середовище» дають ефект: менше cold starts, менше середовищ, і застосунок працює на ноутбуці так само, як в AWS.
Чому це spike, а не міграція:
- Сервісу два тижні. На старті: тільки Node.js (Node.js 24 на Arm64) і п'ять регіонів — N. Virginia, Ohio, Oregon, Tokyo та Ireland. Лондона поки немає.
- Спільний стан між запитами повертається. Одне середовище тепер обслуговує багато запитів одночасно, тож стан на рівні модуля, кеші «на запит» і все, що припускало «один запит на контейнер», треба переглянути.
- Event functions лишаються правильним вибором для тригерів SQS, Kinesis, S3 та інших подій — і коли потрібна ізоляція «один запит — одне середовище» (наприклад, у multi-tenant сценаріях).
Відкрите питання для нас: як зараз задеплоєний наш API — на Lambda з адаптером чи якось інакше? Від відповіді залежить, чи web functions для нас апгрейд, чи просто цікава опція.
MicroVMs: пісочницю Lambda віддали нам у руки
Lambda завжди запускав кожну функцію всередині Firecracker microVM, якої ми ніколи не бачили. MicroVMs (запущені в червні 2026) відкривають цю пісочницю: ізольована віртуальна машина з власним ядром, зібрана зі звичайного Dockerfile і під нашим контролем (AWS News Blog).
Як це працює:
- Образ = Dockerfile + snapshot. Lambda збирає образ, виконує вашу ініціалізацію, а потім робить знімок пам'яті й диска. Кожен запуск стартує з цього знімка замість завантаження — тож VM готова приблизно за секунду.
- Життєвим циклом керуємо ми: launch, suspend, resume, terminate. Idle policy може автоматично призупинити VM і відновити її на наступному запиті, зберігши пам'ять і диск.
- Кожна VM має власний HTTPS endpoint. До 8 годин роботи на VM, до 16 vCPU і 32 ГБ пам'яті, Arm64 (Amazon Linux 2023).
Що я робив на воркшопі. Практичний воркшоп (Mike Hume, Pete Davis і Julian Wood, AWS) розбирав три патерни на тих самих будівельних блоках:
- Event-driven coding agent. Pull request запускає свіжу MicroVM; AI-агент усередині рев'юїть diff і постить рев'ю назад; VM знищується. Життєвим циклом керує durable function, яка чекає на callback.
- Ефемерний CI-раннер. Одна чиста VM на задачу, яка сама гасне при простої.
- Multi-tenant SaaS. Одна VM на клієнта за control plane, запуск при першому зверненні, доступ до сховища обмежений по тенанту.
Мої нотатки й код: MicroVMs_Workshop.
Чесно про релевантність для нас. Прямої потреби зараз немає. Наш CI і так дає чисті середовища на кожну збірку, а AI-агент для рев'ю впреться в той самий бюджет на токени, що й будь-які AI-інструменти. Крім того, MicroVMs недоступні в Лондоні: серед 14 регіонів на зараз є Ireland, Frankfurt, Stockholm і Spain (оновлення по регіонах).
Ідея, яку варто тримати в голові, — ізольоване preview- або e2e-середовище на кожен pull request, яке нічого не коштує в простої. Чи спрацює це в нас, залежить від того, як ми працюємо з базою даних і тестовими даними. Тож це колонка «знати, що таке є», а не roadmap.
Погляд назад: огляд того, що в нас уже є
Мета тут — не шукати помилки. Більшість зробленого була правильною відповіддю з тими інструментами, що були. Мета — знати, де живуть наші обхідні шляхи, щоб планувати апгрейди свідомо, а не знаходити їх під час інциденту.
Короткий огляд: один прохід по наших сервісах у пошуках патернів із середньої колонки карти обмежень.
- Задачі за розкладом, що опитують стан («кожні N хвилин знайти записи, які чекають на X»), — кандидати на durable functions.
- Ланцюжки черг і таблиць стану, які існують лише для того, щоб пам'ятати, де зараз процес.
- Процеси, що впритул наближаються до 15 хвилин або були розбиті, щоб у них влізти.
- Адаптери, що запускають веб-фреймворк (NestJS, Express) у моделі event handler.
- Warmers або provisioned concurrency, додані, щоб сховати cold starts.
- Функції, які здебільшого чекають на базу чи зовнішні API, — де оплата за CPU змінила б вартість.
- У якому регіоні ми працюємо. Web functions і MicroVMs поки недоступні в Лондоні; якщо ми там, це жорстке обмеження для будь-якого spike.
На кожну знахідку вистачить трьох рядків: що робить, який обхідний шлях використовує, і чи зробив би новий інструмент її простішою. Цей список стане вхідними даними для планування — поряд із новими бізнес-ідеями на кшталт двосторонньої комунікації з учнями.
Тертя: перш ніж лікувати — виміряймо
Нові інструменти допомагають, тільки якщо прибирають тертя, яке в нас справді є. А зараз ми точно не знаємо, де наше тертя в доставці: є враження, але не дані.
Grace Briody (Solutions Engineer, Microsoft) сказала це образом: AI дав розробникам Lamborghini, але вони все ще стоять у заторі на M25. Писати код стало швидше; доступи, середовища, рев'ю й погодження — ні. Вона використовує чотири слова для тертя, і вони дають нам спільну мову:
| Тип | Як відчувається | Приклад |
|---|---|---|
| Drag | Працює, але довше, ніж мало б | Днями чекати на доступ чи середовище |
| Fog | Незрозуміло, який шлях правильний | Три документи, два приклади і тред у чаті суперечать одне одному |
| Heat | Досвід підриває довіру, тож цього уникають | Інструмент, який одного разу погано спрацював, і більше його ніхто не чіпає |
| Wall | Далі просто не пройти | Збірка падає з причини, що не має стосунку до твого коду |
У нас уже є чистий приклад стіни: токен до приватного npm registry. Він протухає, збірки падають, а оновити його можуть не всі. Ніхто нічого не зробив неправильно — це просто тертя, яке живе поза кодом.
Двотижневий friction log. Найпростіший старт, без жодних інструментів:
- Два тижні всі записують тертя — деви і QA, і продакт, якщо захоче. Один рядок на подію в спільній таблиці: дата, тип (drag / fog / heat / wall), скільки приблизно часу втрачено, одне речення про те, що сталося.
- Підтягуємо кілька цифр, які вже маємо: час від відкриття PR до продакшну, скільки PR чекають на рев'ю, скільки збірок впало з причин, не пов'язаних з кодом.
- 30-хвилинний розбір у кінці: обираємо топ-3, одне беремо в наступний спринт.
Два правила з доповідей: не автоматизуйте тертя (якщо крок безглуздий — приберіть його, а не пришвидшуйте) і міряйте результат, а не використання інструментів.
Пропоновані наступні кроки
Усі маленькі й оборотні:
- Огляд наших сервісів за чеклістом вище — приблизно година, на виході короткий список.
- Spike на durable functions для одного флоу, що чекає (нагадування, підтвердження чи задача-опитувач): зібрати в sandbox-акаунті й порівняти з поточною версією.
- Spike на web functions на некритичному сервісі чи гілці API — тільки коли знатимемо наш регіон і як зараз задеплоєний API.
- Двотижневий friction log, потім 30-хвилинний розбір.
- MicroVMs: нічого не робимо, повертаємось, якщо preview-середовище на кожен PR стане реальною потребою.
Охоче беру на себе огляд сервісів і spike на durable functions.
Джерела
- Нотатки й код з воркшопу: MicroVMs_Workshop
- Lambda durable functions: basic concepts · best practices
- Announcing AWS Lambda Web Functions · What's New, 12 жовтня 2026
- AWS Lambda introduces MicroVMs · оновлення по регіонах, 22 жовтня 2026
Згадані доповіді: Julian Wood (AWS) — keynote про Lambda; Gunnar Grosch (Sinch) — розмовні агенти на durable functions; Grace Briody (Microsoft) — AI на всьому циклі доставки. Цитати й цифри з доповідей взяті з машинних транскриптів.

